Святкова здибанка у Таї

Відеокалейдоскоп з чудового Дня народження. Пригадаймо, як це було! :-)

Подих літньої спеки з острова Чеджу

"Краще пізно, ніж ніколи"

ПЕРЕДМОВА АВТОРА: Логічно припустити, що ця стаття мала б бути опублікована ще наприкінці цього серпня, але вже як є. До того ж, опублікувати її зараз - непоганий привід згадати це літо: тепле, багате на враження й чудові спогади! Сама стаття, до речі, яку ви маєте змогу прочитати нижче, була написана ще в Сеулі в затишній колоритній кав'ярні "Кафе Принц №1".

І ось наступив корейський ранок, перший в іншому краєчку світу, за 7600 кілометрів від дому.

Так як в нашому готелі, по всім враженням першокласному, харчування включене не було, тому турбота про їжу лягла на наші з Марікітою плечі. Але це не додавало великих незручностей, бо дало додатковий поштовх відвідувати місцеві ресторанчики, чи банально розвідувати розташування все нових і нових магазинів.
А того ранку ми просто вирушили у свою першу мандрівку за місто. За допомогою привітного конс'єржа на першому поверсі дізналися як дістатися міжміського автобусного терміналу Чеджу, де після невеликого культурного шоку (на мапі назви станцій практично всі корейською) таки купили потрібні квитки на автобус, що слідує прибережним маршрутом по східній частині острова.

Від Києва до Львова пройшла подорож чудово!

Мов чистий кришталь у нас екологія,
Робототехніка - нова технологія.
Збулася мрія твоя і моя,
Нарешті планета у нас є своя!

Планета МАН чудова і класна,
тут роботів кожен складає прекрасно.
Збулася мрія твоя і моя,
Нарешті планета у нас є своя!

Хто пам'ятає мою минулорічну статтю, той може пригадати, як багато приємних вражень я привіз після 12 днів перебування у мальовничому Славському.
То ж цього року було приємно вдруге отримати запрошення від Львівської обласної Малої академії наук взяти участь у Всеукраїнській літній школі з робототехніки.

У 2013-му місце проведення змінило прописку, перемістившись до Брюховичів, селища міського типу зовсім поряд зі Львовом. Про це і більше дивіться нижче!

Альфа-версія фестивалю японської культури

Зустрівшись з паном Елітом похмуро-сонячним суботнім ранком, попрямували в інший кінець міста до кінотеатру "Ленінград", де мав проходити фестиваль японської культури і аніме "Квітуча сакура".


Проте, потрапивши на місце, побачене слабко нагадувало фестиваль, а скоріше виявилось зборами слабкоорганізованих дівчат-тінейджерів фанаток аніме, які за нетривіальну ціну вхідного квитка прийшли понаряджатися в кімоно і потусити разом.

Німеччина: пост-скриптум

Поїздка в Німеччину пройшла вже давненько, але захотілося поділитися фотографіями, які, так би мовити, не потрапили в "парадні". Як на мене, то по ним можна зробити досить оригінальний висновок про сучасну Німеччину:

Площа перед вокзалом у маленькому містечку. Одразу видно, що бал там правлять зовсім не "чотириколісні коні":


Хто може мені пояснити що означає цей знак? Логіка яка? Ним обвішані платформи ледь не всіх вокзалів і станцій залізниці "DB":

"Чого ви такий страшний, пане Ватсоне?", або що боїтесь ви?

Доброї ночі, шановне панство!
Кожну людину час від часу турбують певні страхи. Хтось боїться спізнитись на роботу, хтось - почути дурне слово, хтось не може дивитись на бридких комах. Словом - кожному своє.
Людина - істота загадкова...
Але це додає нам шарму! Не даремно ж підступні інопланетяни що не день так і жадають когось викрасти...
Чекайте-чекайте! Ну чого ви вже подумали, що обов'язково досліди над нами проводити! Може просто покатати по своїй галактиці хочуть? Чи жадають знайти нових друзів... А ось вам, до речі, і черговий страх-жах, що теж турбує чималеньку частину людства. Скажете "ні"? Гляньте фільм "Четвертий вид" - так потім зо три дні спати не захочеться... А що - фільм нічого так, Міла Йовович зіграла шикарно!

Ну а тепер питання: "А чого боїтесь ви?". Чи може боялись в дитинстві, а тепер перемогли це і безмірно радієте своїй переконливій силі бути вище себе колишнього. Бо, мабуть, важливий не сам страх, а процеси, які він викликає...

Для розігріву пропоную подивитися геймплейне відео однієї з ігор українсько-французької компанії Frogwares. Не бійтеся, ця компанія продукує не хоррор-екшени, а навпаки - безупинно творить чергові детективні забавки про походеньки Шерлока Холмса - де тут взагалі страхам братись, бо ж в таких іграх думати треба! Але, хотіли вони того чи ні, а в гру ненавмисне закрався баг у вигляді Джона Ватсона, персона якого чомусь не хоче просто ходити за головним героєм, а по власному бажанню телепортується з одної точки в іншу. Що з цього вийшло - дивіться нижче, благо озвучка у ролику просто шикарна!



P.S. А моє питання то ніхто не відміняв! ;-)

Свіженькі враження, або оце розгулялася в Києві стихія!

Привіт усім сплячим і несплячим))
Хотів розпочати зі слів "Дежавю", але ні! Яке там воно - я в житті подібного не бачив!



Може у когось було і веселіше, але погода сьогодні настільки постаралась, що оце зараз я діставався додому з 20:00 до 23:40... А останні 3 км ішов пішки)
А ось і, так би мовити, свіженьке фотопідтвердження (станом на 23:31 22.03.2013):

Думки ВСЛУХ

Привіт усім!

Багато хто з нас у пошуках вирішення якоїсь проблеми чи віднайдення рішення частенько цікавляться думкою інших нам подібних людей, які з цими проблемами чи запитаннями так чи інакше стикалися. Так, ми нерідко заходимо на якісь форуми чи блоги, де й обговорюються різноманітні насущні питання, відбувається онлайн-дискусія, так би мовити.

     А оскільки у кожного з нас не завжди є живий привід, щоб написати про щось цікавеньке на нашому блозі, а поговорити часто хочеться, особливо, коли не у всіх виходить зустрітись вживу - пропоную вам у нашому вузькому колі самим створити такий собі "форумчик" і висловлювати свої думки, ділитися своїм життєвим досвідом із іншими. Для цього я вирішила створити рубрику із заголовком "Думки вслух" - так, можливо, ті, хто не завжди наважується розкритись чи поділитись якимись думками при живій зустрічі, матимуть змогу написати про це, ні перед ким не червоніючи чи не ніяковіючи. Це дасть нам шанс краще пізнати один одного і стати ближчими!

       Теми для обговорень, як розумієте, можна обирати різні, не забуваючи про пристойність нашого форуму) Це можуть бути ті питання, на які ви шукаєте відповідь вже давно чи навіть просто вас цікавить думка оточуючих, з якою ви можете погодитись чи ні - вирішувати вам)

     Для теми нашої першої онлайн-дискусії я вирішила обрати досить тривіальне запитання- 

   

Чи хотіли б ви змінити своє минуле, аби в вашому теперішньому щось сталось чи не сталось і що саме ви хотіли б змінити? Чи слід, взагалі, жалкувати про зроблене щось в нашому минулому? Чи, навпаки, всякий досвід, навіть негативний, є позитивним? Для того, щось трохи наштовхнути вас на якісь відгуки, пропоную вашій увазі відповіді кількох невідомих мені і вам людей на це запитання) Ну а ви не соромтесь, висловлюйте свої власні думки) 

1) Я бы ничего менять не стал. Раз все случилось, как есть сейчас, то не нужно ничего и трогать в прошлом. Пусть все идет своим чередом.

2) Если исправить ошибки, допущенные в прошлом, то будущее тоже изменится, и не факт, что в лучшую сторону.

3) Я очень долго думал на эту тему и пришёл к выводу – что лучше ничего не менять, так как хорошие и плохие поступки сформировали меня таким – какой я есть и если убрать ошибки, то я бы не сделал нужные выводы.

Любі друзі, тільки прошу вас, намагайтесь не лише погоджуватись чи не погоджуватись з даними думками, а й додавати свої особисті коментарі. Запитання є, тож вперед! І пам"ятайте - немає правильних чи неправильних думок - всі думки, висловлені вами, це ваш досвід і він однаково цінний! Сподіваюсь на вашу підтримку та активність!

Новий рік на Верховині

     
                                 
                                            Привіт усім!

Вітаю усіх вас з хвилею новорічних та різдвяних свят та пропоную вам на деякий час поринути у світ засніжених Карпат, гуцульських звичаїв, лиж, канатних доріг, смерек та інших атрибутів західної України. Нещодавно ми здійснили чарівну подорож у самий що не є осередок Гуцуляндії – село Верховину, Івано-Франківської області. Недивлячись на холодні погодні умови та морозець, який пощіпував за все, що тільки можна, мандрували ми кожен день протягом нашої 5-денної поїздки у різні цікаві куточки карпатського краю.

Прибувши ледь світ до Івано-Франківська (або як його ще називають – Станіслав, Станіславів, Франківськ, Сан-Франківськ – до речі, місто з рекордною кількістю назв), а було це близько 6-ї години ранку,  ми прийнялися розглядати місцеві пам’ятки, витвори коваліського мистецтва – шедеври щорічного конкурсу тамтешніх ковалів, храми, які ви можете побачити на фотографіях нижче.