Від Києва до Львова пройшла подорож чудово!

Мов чистий кришталь у нас екологія,
Робототехніка - нова технологія.
Збулася мрія твоя і моя,
Нарешті планета у нас є своя!

Планета МАН чудова і класна,
тут роботів кожен складає прекрасно.
Збулася мрія твоя і моя,
Нарешті планета у нас є своя!

Хто пам'ятає мою минулорічну статтю, той може пригадати, як багато приємних вражень я привіз після 12 днів перебування у мальовничому Славському.
То ж цього року було приємно вдруге отримати запрошення від Львівської обласної Малої академії наук взяти участь у Всеукраїнській літній школі з робототехніки.

У 2013-му місце проведення змінило прописку, перемістившись до Брюховичів, селища міського типу зовсім поряд зі Львовом. Про це і більше дивіться нижче!

Отже що?.. Вірно - полетіли!

Ось і він, ранковий Львів: всюдисуща міська бруківка виблискує у світлі сонця, поодинокі велосипедисти поспішають хто-куди на своїх роверах, а трамваї-вузькоколійки неспішно долають некруті підйоми-спуски... Шарм, краса, витонченість, романтика, прохолода, свіжість, сліди середньовіччя і більш недалеких часів...

І, та-дам-м!!!, велодоріжки:

Центральна частина міста переживає продовження реконструкції шляхопроводів, але, на мою думку, це хоч і додає певних незручностей, проте мене, пішохода-туриста, вони не надто турбували, адже знайомі з поперердніх років вулиці, що зараз постали переді мною розритими-переритими, підказали думку, що до кінцевої точки маршруту можна пройтися сусідніми вуличками, милуючись новими краєвидами, вітринами й завжди цікавою львівською архітектурою.

Першим ранковим, так би мовити, чекпоінтом після зигзагоподібної прогулянки по парку ім. Івана Франка стала зупинка поснідати: традиція моя і цього року лишилась незмінною, то ж привіт, мій сніданку у "Пузатій хаті" по вул. Січових Стрільців (Тадеуша Костюшка).
Набравшись сил, я попрямував до Будинку вчителя, уже знайомій по минулорічному відвіданню будівлі, в якій розміщується "Львівська обласна мала академія наук". Знайомі обличчя, а особливо директор цього закладу Іванна Антонівна Бородчук, влаштували мені надзвичайно теплий прийом. Правду кажучи, у мене на мить навіть з'явилась думка, що я повернувся ледь не додому :)
Менш ніж за годину більшість дітей-учасників Літньої школи нарешті поз'їжджались, усі сходили поснідати, і ми попрямували по спекотному Львову у головний корпус Національного університету "Львівська політехніка", де відбулось урочисте відкриття школи, пролунали вступні вітальні слова (в т.ч. і моє). Приємно було побачити знайомі обличчя минулорічних учасників і викладачів школи. Зробивши спільне фото перед центральним входом, усі повсідалися в комфортабельний автобус (з о, моя радосте, кондиціонером!):

Подолавши численні львівські затори, десь за годину нас довезли до території реколекційно-відпочинкового центру УГКЦ "Світлиця", з усіх боків оточену Брюховицьким лісом:

Ось тут фактично й розпочалась наша літня школа, де 26 дітей з 19 областей і м. Києва осягали тонкощі конструювання й програмування роботів, а паралельно вдосконалювались у математиці, фізиці, фотоніці й інших науках:

З першого ж дня (і не тільки протягом занять) мене приголомшила мотивація цих дітей, їхнє прагнення бути якомога успішнішими у виконанні поставлених завдань, а ще більше - їхня згуртованість: коли виникала певна проблема чи питання, то вони залюбки приходили на поміч один одному, підказували, радились...

Мій і так стиснутий експрес-курс робототехніки я підкоригував ще, адже діти буквально хапали матеріал на льоту, більше того - навіть часто просили додаткових відомостей, ускладнень матеріалу тощо.

Один з раундів змагань "Робосумо":



На заняттях панувала вільна і творча атмосфера, з музикою і хорошим настроєм. Працювали, як кому було зручно:

Не потонути в технічно-теоретичному океані навчання допомагали тренінги з психології, де чарівні львів'янки Ірина і Оксана влаштовували різноманітні тематичні ігри, обговорення переглянутих відеороликів чи просто спілкувались з дітьми на близькі молоді теми:

Тематичні сценки:




Не можна було не відчути, що з кожним днем Літня школа ставала для учасників також колискою автентичної української культури. Що тут вже говорити, якщо діти за якихось 15-20 хвилин склали неабиякий по змісту і римі гімн школи "Планета МАН", який залюбки співали щоранку і щовечора, а намальований плакат із відгуками дітей став ще одним яскравим прикладом згуртованості:

Коли переді мною постав вибір який же саме підсумковий проект з робототехніки давати дітям цього року, то захотілося чогось нового, такого, що діти найімовірніше ще не робили. Ось так і прийшла ідея вигадати завдання, що би не тільки було складнішим за попередні, а і змогло б дати дітям поштовх до глибшого усвідомлення важливості роботи в команді. Окремо хочу подякувати викладачу математики Юрчишину Андрію Степановичу, який допоміг поглянути на проблему з багатьох кутів зору.
То ж, отримавши завдання збудувати працюючу модель конвеєра, який би міг брати різні по формі деталі з початкової точки, сортувати їх за типом і розміром та під кінець скласти в правильні комірки, 8 команд розділились на 2 конструкторські бюро, де протягом трьох днів будували/програмували/вдосконалювали й захищали свій проект:

Дуже доречною в цьому була захоплива екскурсія на львівську кондитерську фабрику "Світоч", де ми мали змогу не тільки ознайомитись з роботою різноманітних механізмів у трьох цехах, а і куштувати у необмеженій кількості щойно розлитий у плитки білий шоколад, ароматні вафлі, а також "Хрум" і "Lion" (тут-то якраз і можна було усвідомити для себе значення слова "достатньо", адже "необмежена кількість" шоколаду викликала необмежене відчуття спраги).

А які пісні ми тільки не співали: патріотичні, популярні естрадні, лірично-романтичні...

І де тільки не співали :-)

Варто зауважити наступне: дітей не варто було вмовляти, чимось заохочувати чи може погрожувати (якось для цієї школи це слово зовсім не підходить!), бо раз чи два поспівавши ту чи іншу пісню, наприклад, перед вечірньою "Іскрою", вони потім співали її самі (в коридорах, кімнатах, чи навіть в автобусі під час екскурсій). Не вірите? Гляньте хоча б наступне відео! Передісторія у нього така: через декілька днів після нас поверхом нижче поселився дитячий англомовний табір, якому якось захотілось поспівати на балконі... Наші хлопці й дівчата це почули, і дивіться, що вийшло:



Коли дійшла черга "Вечора талантів", то проблем теж ні в кого не виникло: танцювали, співали, читали власні вірші, пародіювали "Дональда Дака", показували чудеса акробатики :)

Осторонь цього заходу не залишився ніхто, адже решта просто взяли участь у нашому брендовому "Хорі безталанних". Спочатку і правда було трохи дивно від назви, але коли в останній день до цього хору приєдналися абсолютно всі діти і видали абсолютний шедевр, то присутні заледве могли встояти на ногах! Дзідзьо і Вова зі Львова відпочивають:



Саме після таких подій, як ця Всеукраїнська літня школа МАН з робототехніки, все більше усвідомлюєш, що за майбутнє України нам не буде соромно!

Адже порох в порохівницях не тільки ще є, а й з кожним роком все кращає!

Наостанок ще декілька пам'ятних світлин:

До побачення, до наступних зустрічей!