Як ми збирали прапори в Памплоні

Оздоблюючи стенд нашої команди в перший день Відкритого європейського чемпіонату FLL в Іспанії 28-31 травня, ми розмірковували, як саме подати його концепцію і тим самим ще й заохотити представників інших команд до креативу. Були різні ідеї (як от настільні ігри за нашим столом), аж тут від одного з наших учасників пролунала пропозиція: "Давайте збирати прапори різних країн!".
Натхненно запалившись, за 3 дні ми без особливого ажіотажу назбирали 37 прапорів, які нам залюбки малювали учасники чемпіонату, що з'їхались у Памплону з різних куточків світу:



Прапорці оригінально довершили наш стенд. Дехто ще й залишив побажання, чи просто креативно розписався.

Від Києва до Львова пройшла подорож чудово!

Мов чистий кришталь у нас екологія,
Робототехніка - нова технологія.
Збулася мрія твоя і моя,
Нарешті планета у нас є своя!

Планета МАН чудова і класна,
тут роботів кожен складає прекрасно.
Збулася мрія твоя і моя,
Нарешті планета у нас є своя!

Хто пам'ятає мою минулорічну статтю, той може пригадати, як багато приємних вражень я привіз після 12 днів перебування у мальовничому Славському.
То ж цього року було приємно вдруге отримати запрошення від Львівської обласної Малої академії наук взяти участь у Всеукраїнській літній школі з робототехніки.

У 2013-му місце проведення змінило прописку, перемістившись до Брюховичів, селища міського типу зовсім поряд зі Львовом. Про це і більше дивіться нижче!

Мандрівка до Славського, або діти - скарб нації!

"Роботи-роботи, роботи маленькі..."

Ось Максвел нарешті повернувся до Києва :) І хоче розповісти вам про неймовірні два тижні, які провів з кінця червня, зачепивши початок липня. Точніше, ледь більше півтора, проте відчуттів і спогадів стільки, що могло набратися і на два місяці!..

Таке нове дитинство

Це нам здається, що ми знаємо їх як себе, - скажу я вам. Чесно кажучи, до недавнього часу я оцінював сучасних дітей з призми свого власного дитинства, можна сказати - нашого з вами дитинства. А час пливе, все змінюється, а діти - тим паче. На перший погляд здавалось би все так само: бажання пізнавати світ, ігри, наслідування дорослих... Але, на мою думку, в останньому і криється справжня причина деяких разючих змін. Наш дорослий світ став настільки швидкоплинний, що і діти під це підлаштовуються, ніби це гра така - а вони в цьому справжні майстри!

Особливо яскраво я це став помічати останні пару місяців при безпосередніх контактах з дітьми під час навчання на вчителя в Технічній студії "Винахідник", центрі розвитку та навчання з конструкторами LEGO.
До речі, знайомтесь, моя перша група: Валерія, Міша, Саша, Олексій, Остап і Богдан:


У кожного з них своя власна думка, погляд на оточуючі речі, людей, ситуації. Мені навіть іноді здається, що ці та інші діти у свої 8-9 років вже в багато чому стають розумнішими за нас, більш підготовленими. А якими вони стануть коли досягнуть нашого віку?!

P.S. В будь-якому випадку найкращим лишається те, що діти лишаються дітьми в який би час не потрапили: такими ж безпосередніми, добрими, усміхненими особистостями, які в майбутнє дивляться з таким непорушним оптимізмом, якому можна тільки вчитись!