Нам куди летіти, шановні?

Для корабля курс має першочергове значення. Корабель без курсу - як мурашник без матки, де серед мурах панує суцільний хаос.

Давайте уявимо, що Game Leaders Club - це великий космічний корабель, а його команда - це ми з вами.

В одному з фантастичних фільмів Земля гинула від катаклізмів, тому космічний корабель з останніми представниками людства мав досягнути віддаленої частини галактики, щоби відродити там людську цивілізацію.
Відстань до точки призначення була настільки великою, що навіть найсучасніші двигуни не могли подолати її за час, який можна було б порівняти з людським життям - нікому не хотілося прилетіти на нову планету сивим стариганом, чи взагалі померти під час подорожі. Тому було вирішено ввести екіпаж і пасажирів корабля в штучний сон, під час якого людський організм засинав, а за допомогою спеціальної технології життя людини підтримувалось так, щоби навіть за значний термін часу вона майже не старішала.
Через фіксовані проміжки часу хтось з екіпажу неодмінно мав прокидатись, аби підтримувати роботу всіх систем корабля, а також упевнитись, що величезна махіна прямує в потрібному напрямку і шлях далі є безпечним. Далі ці кілька людей з екіпажу мали нести свою вахту декілька місяців, а потім вже прокидались інші, щоби їх замінити.
Лише таким чином "ковчег, який несе життя на своєму борту" міг виконати свою місію успішно...

А тепер уявімо, що було б, якби іноді хтось з екіпажу не бажав би прокидатись? Або навпаки, прокидався би, але змінював курс корабля в іншому напрямку? А якщо у випадковому напрямку? Або в той рідкісний час, коли мала прокидатись вся команда (все-таки ж людина - соціальна істота!), дехто б не бажав приєднуватись до спільного процесу?

На щастя (чи може для фантазерів-екстремалів - на жаль), наш клуб зовсім не має першочергової необхідності рятувати цивілізацію від вимирання. А проблеми самотності і відсутності спілкування перед нами нібито не стоять. Хоча хто зна?.. ;-)

Проте деякі паралелі таки провести можна. Час від часу дехто "продовжує спати", коли, можливо, саме від нього залежить, як далі буде рухатись "корабель". І чи потрібно розвивати соціальну складову колективу?

Але, як на мене, найбільш значущою проблемою, яка стоїть перед "екіпажем", є хаотичність курсу, або, що теж часто відбувається, занадто часті "зупинки" по дорозі.
Можливо ми не на той корабель сіли?

Тому моя пропозиція проста:
1. Давайте купимо хорошу карту Всесвіту, аби точно знати куди летіти.
2. Проведемо "апгрейд" двигуна, аби рухатись до нашого пункту призначення було в рази швидше. Якщо традиційні технології не можуть допомогти, давайте звернемось до "інопланетян" ;-)
То як нам чинити?