Прочитавши цілком доречну статтю нашого Максвела, адже зима нас потрошку покидає, вирішила хоч на мить ще затримати її в нашій свідомості. Може вам здасться це трішечки дивним, але зима для мене - мов велика птаха, яка літає над містом та притрушує нас сніжком). Погодьтеся, якщо уявляти собі зиму саме такою, вибудовувати для себе якісь образи, втілювати всі пори року у певних казкових персонажів, легше та приємніше переносити холоди й морози, нестерпну спеку та невпинні песимістичні дощі). Так більше чекаєш літа, весну чи осінь. Але все зима є особливою порою в році, як на мене, а якщо сюди ще й додати новорічні та різдвяні свята, цікаві несподіванки, подарунки - і не лише від близьких та рідних, але й від природи, від життя, то все перестає бути таким вже "холодним, сірим та сумним", чи не так?)
В свій час я присвятила зимі невеличкий віршик, після прочитання якого у вас, сподіваюсь, зародиться те саме бажання любити та радіти цій прекрасній порі року)
Де мрії змертвіли і почуття,
Дивная птаха літає іскриста
Й на крилах несе всю чарівність буття.
Там, де так високо, в небі ясному,
Де вогники сяючі палахкотять,
Ширяє ця птаха в царстві святому,
І з крил тих сріблястих сніжинки летять.
Тихо кружляють вони і повільно,
Й ще не торкнувшись землі,
В світлі ліхтарному так мелодійно
Літають, наче метелики в білій імлі.
Ось ніби й місто пустеє змінилось,
Сумно сповите сніжком,
То птаха чарівна на землю спустилась,
Принісши зиму з собою разом.
Нарешті у місті запанувала
Мрія іскриста, чарівна пора -
І у житті моїм завирувала
Вічна і таємнича птаха - зима.
Браво! Неймовірно чуттєва і життєствердна стаття! Хоч вірш і про зиму, у мене з'явилось відчуття, що він в буквальному сенсі розсунув хмари і крізь вікно до мене на декілька миттєвостей завітало Сонце з усім його теплом і щастям! Я думаю, що нам час відкривати літературні вечори/зустрічі, принаймні дві чарівні поетеси у нас є)) Та і пану Астату творчої натури не займати! ;-)
ВідповістиВидалитиДякую, Максе! А пан Астат теж колись писав вірші, якщо не помиляюсь, так що час пробудження настав)
ВідповістиВидалитикілька моїх вкнонтакті в нотатках є)
ВідповістиВидалитиВ мене такі гарні образи в уяві підчас читання з`явилися. Гарний вірш, Танічка. Чекаю продовження)
ВідповістиВидалитиТакож пан Астат, викладай на блог вірші!)
Як кажуть, "продолжение следует", так що щось новеньке, обіцяю, не за горами)
ВідповістиВидалитиДійсно дуже гарний і чуттєвий вірш))) Дякую. Можливо лише на мить, але моє ставлення до цієї пори року стало ще кращим ніж було)
ВідповістиВидалитину, хоч на мить)
ВідповістиВидалитиТак, втілювати зиму у персонажів може допомогти, але сонечко я люблю більше. І це кохання назавжди :) Ото засіяє наповну - надішлю про нього віршик! )))) Саме слово мені дуже подобається - птаха )))) І дуже цікаво почути вірш з твоїх вуст. Він такий незвичний! Уявився білий (з блакитнуватим відблиском) пейзаж: міста, села, природа, припорошені сипучим сніжком, небо темнувате, і надворі магічні кольори, магічна тиша, літає птаха, а діти зачаровано виглядають у віконця! І ще - цей вірш хочеться зачитати дітям, він добрий :) Дякую! Навіть новорічно-різдвяний! )
ВідповістиВидалитиІ я дітям їх хочу зачитати) колись...сподіваюсь, скоро) або хоча б племінникам!
ВідповістиВидалитиІ тим, і тим ;)
ВідповістиВидалити