"Чого ви такий страшний, пане Ватсоне?", або що боїтесь ви?

Доброї ночі, шановне панство!
Кожну людину час від часу турбують певні страхи. Хтось боїться спізнитись на роботу, хтось - почути дурне слово, хтось не може дивитись на бридких комах. Словом - кожному своє.
Людина - істота загадкова...
Але це додає нам шарму! Не даремно ж підступні інопланетяни що не день так і жадають когось викрасти...
Чекайте-чекайте! Ну чого ви вже подумали, що обов'язково досліди над нами проводити! Може просто покатати по своїй галактиці хочуть? Чи жадають знайти нових друзів... А ось вам, до речі, і черговий страх-жах, що теж турбує чималеньку частину людства. Скажете "ні"? Гляньте фільм "Четвертий вид" - так потім зо три дні спати не захочеться... А що - фільм нічого так, Міла Йовович зіграла шикарно!

Ну а тепер питання: "А чого боїтесь ви?". Чи може боялись в дитинстві, а тепер перемогли це і безмірно радієте своїй переконливій силі бути вище себе колишнього. Бо, мабуть, важливий не сам страх, а процеси, які він викликає...

Для розігріву пропоную подивитися геймплейне відео однієї з ігор українсько-французької компанії Frogwares. Не бійтеся, ця компанія продукує не хоррор-екшени, а навпаки - безупинно творить чергові детективні забавки про походеньки Шерлока Холмса - де тут взагалі страхам братись, бо ж в таких іграх думати треба! Але, хотіли вони того чи ні, а в гру ненавмисне закрався баг у вигляді Джона Ватсона, персона якого чомусь не хоче просто ходити за головним героєм, а по власному бажанню телепортується з одної точки в іншу. Що з цього вийшло - дивіться нижче, благо озвучка у ролику просто шикарна!



P.S. А моє питання то ніхто не відміняв! ;-)

Свіженькі враження, або оце розгулялася в Києві стихія!

Привіт усім сплячим і несплячим))
Хотів розпочати зі слів "Дежавю", але ні! Яке там воно - я в житті подібного не бачив!



Може у когось було і веселіше, але погода сьогодні настільки постаралась, що оце зараз я діставався додому з 20:00 до 23:40... А останні 3 км ішов пішки)
А ось і, так би мовити, свіженьке фотопідтвердження (станом на 23:31 22.03.2013):

Думки ВСЛУХ

Привіт усім!

Багато хто з нас у пошуках вирішення якоїсь проблеми чи віднайдення рішення частенько цікавляться думкою інших нам подібних людей, які з цими проблемами чи запитаннями так чи інакше стикалися. Так, ми нерідко заходимо на якісь форуми чи блоги, де й обговорюються різноманітні насущні питання, відбувається онлайн-дискусія, так би мовити.

     А оскільки у кожного з нас не завжди є живий привід, щоб написати про щось цікавеньке на нашому блозі, а поговорити часто хочеться, особливо, коли не у всіх виходить зустрітись вживу - пропоную вам у нашому вузькому колі самим створити такий собі "форумчик" і висловлювати свої думки, ділитися своїм життєвим досвідом із іншими. Для цього я вирішила створити рубрику із заголовком "Думки вслух" - так, можливо, ті, хто не завжди наважується розкритись чи поділитись якимись думками при живій зустрічі, матимуть змогу написати про це, ні перед ким не червоніючи чи не ніяковіючи. Це дасть нам шанс краще пізнати один одного і стати ближчими!

       Теми для обговорень, як розумієте, можна обирати різні, не забуваючи про пристойність нашого форуму) Це можуть бути ті питання, на які ви шукаєте відповідь вже давно чи навіть просто вас цікавить думка оточуючих, з якою ви можете погодитись чи ні - вирішувати вам)

     Для теми нашої першої онлайн-дискусії я вирішила обрати досить тривіальне запитання- 

   

Чи хотіли б ви змінити своє минуле, аби в вашому теперішньому щось сталось чи не сталось і що саме ви хотіли б змінити? Чи слід, взагалі, жалкувати про зроблене щось в нашому минулому? Чи, навпаки, всякий досвід, навіть негативний, є позитивним? Для того, щось трохи наштовхнути вас на якісь відгуки, пропоную вашій увазі відповіді кількох невідомих мені і вам людей на це запитання) Ну а ви не соромтесь, висловлюйте свої власні думки) 

1) Я бы ничего менять не стал. Раз все случилось, как есть сейчас, то не нужно ничего и трогать в прошлом. Пусть все идет своим чередом.

2) Если исправить ошибки, допущенные в прошлом, то будущее тоже изменится, и не факт, что в лучшую сторону.

3) Я очень долго думал на эту тему и пришёл к выводу – что лучше ничего не менять, так как хорошие и плохие поступки сформировали меня таким – какой я есть и если убрать ошибки, то я бы не сделал нужные выводы.

Любі друзі, тільки прошу вас, намагайтесь не лише погоджуватись чи не погоджуватись з даними думками, а й додавати свої особисті коментарі. Запитання є, тож вперед! І пам"ятайте - немає правильних чи неправильних думок - всі думки, висловлені вами, це ваш досвід і він однаково цінний! Сподіваюсь на вашу підтримку та активність!

Новий рік на Верховині

     
                                 
                                            Привіт усім!

Вітаю усіх вас з хвилею новорічних та різдвяних свят та пропоную вам на деякий час поринути у світ засніжених Карпат, гуцульських звичаїв, лиж, канатних доріг, смерек та інших атрибутів західної України. Нещодавно ми здійснили чарівну подорож у самий що не є осередок Гуцуляндії – село Верховину, Івано-Франківської області. Недивлячись на холодні погодні умови та морозець, який пощіпував за все, що тільки можна, мандрували ми кожен день протягом нашої 5-денної поїздки у різні цікаві куточки карпатського краю.

Прибувши ледь світ до Івано-Франківська (або як його ще називають – Станіслав, Станіславів, Франківськ, Сан-Франківськ – до речі, місто з рекордною кількістю назв), а було це близько 6-ї години ранку,  ми прийнялися розглядати місцеві пам’ятки, витвори коваліського мистецтва – шедеври щорічного конкурсу тамтешніх ковалів, храми, які ви можете побачити на фотографіях нижче.

1945-1998: ретроспектива людської "еволюції"

Відео, звичайно, цікаве... Але б я скоріше його назвав суворою правдою того, що відбувалося з 1945 по 1998 роки:

Думаю, що перегляд кожному буде повчальним (зі звуком дивитись ефектніше - японський автор відео постарався):

Найкраще літнє фото року, що минає!

Хоч на дворі уже й осінь добігає кінця, проте з усією впевненістю можу сказати, що у кожного з нас у серці досі жевріє вогник літнього тепла :-)

Let's recall the light of our summer hearts!

Додано 19-21.11.2012:
І правда, судячи з отриманих фото, більшості з нас слова "Літо 2012 року" досі гріють серце :-)
Ось вони:

З Днем народження, Game Leaders Club!

Ось і рік пройшов!
Рік, повний несподіванок, сюрпризів, веселих святкувань, різноманітних сходок і посиденьок.
Рік, наповнений сенсом, мотивацією і прагненням йти далі!

Те, що починалось самими лише розмовами, переросло в справді реальне: дружбу, підкріплену організацією і конкретикою. Але найголовнішим, на мою думку, є те, що GLC для кожного став непоганою платформою для зросту. І неймовірно чудово, що цей зріст у кожного зберігається і понині, підкріпленим стержнем під назвою Game Leaders Club!

Тому, не можу не навести світлину, добре всім знайому, з якої все фактично і починалось: