Гейша - хто вона насправді?

Кожен народ багатий своїми традиціями, серед яких окраса жіночого одягу завжди стояла на чільному місці. Як і вишиванка для українок, так і кімоно для японок неодмінно є справжньою окрасою національного надбання.



Остаточно я переконався в цьому позавчора, побувавши на особливій лекції-форумі "Гейша-хто вона насправді?", організованій в Українсько-Японському Центрі (UAJC) в "КПІ".
Слід зазначити, що це був перший їхній захід з багатьох відвіданих мною, де для входу треба було за символічну ціну придбати квиток. Причому, й місця ще треба було бронювати. "Для чого? Раніше ж усі спокійно розміщались", - спершу подумав я.
Зазвичай на безкоштовні лекції чи фільми в UAJC приходять десь так 15-20 чоловік, а тут ще за 10 хвилин до початку аудиторія вже була битком набита (!), навіть додаткові стільці доставляли. Отже, тема обіцяла бути неабиякою цікавою.

Початок був традиційним: лектор, молодий чоловік, вже знайомий усім по багатьом попереднім заходам, у своїй розміреній манері розповідав різні відомі чи не зовсім подробиці, підкріплюючи факти фото-слайдами та мініфільмами, і намагався донести до аудиторії, що називати гейш жінками легкої поведінки, по меншій мірі неграмотно. Вони, в першу чергу, це надзвичайно освічені "люди мистецтва" (до речі, так з японської слово "гейша" і перекладається), які, навчаючись ще з юного віку, набираються досвіду і стають справжньою окрасою японського суспільства, будучи професіоналами у танці, співах, грі на музичних інструментах, чайній церемонії і т.д.

Причому, що ви думали, - як і в давньогрецькому чи середньовічному театрі, - спочатку гейшами були тільки чоловіки. І так само, як і в Шекспірівській Англії, жінки вибороли собі право бути у мистецтві на рівні з чоловіками. До слова, професійних гейш правильніше називати "гейко", а дівчат-учениць - "майко". Їх можна розрізнити по манері поведінки, заняттю і, звичайно, по виду кімоно чи тому, як його носять.

А далі аудиторію чекав сюрприз: майстер-клас по одяганню кімоно гейші!!!

То-то же я думав для чого у них весь стіл заповнений всілякими різнокольоровими тканинами і стрічками?.. А найбільше "в шоці" була Женя, дівчина з першого ряду, яку авторитетна помічниця лектора вмить зробила манекенницею, забравши в сусідню кімнату одягати традиційну японську нижню білизну - спідню сорочку хададзюбан. За кілька хвилин вона постала перед аудиторією у такому вигляді:



Потім фактично почався процес одягання кімоно, який розтягнувся не менше ніж на півгодини. Лектор, який перекваліфікувався у костюмера, поступово крок за кроком одягав той чи інший елемент одягу. Йому допомагала асистентка, неодмінно підкріплюючи все досить докладною розповіддю про нього чи про японський одяг гейш взагалі.



Досить довго костюмера-лектора все не було видно: він стояв за спиною Жені, щось довго там зав'язуючи...



І, зрештою, перед нами постав ось такої краси бант:



Ще кілька не менш важливих штрихів і вуаля - українська гейша готова!



Кому цікавий весь процес - можете переглянути відеозаписи нижче:











P.S. На останок питання для всіх: як ви думаєте, яка частина тіла у япоських жінок вважається найсексуальнішою? ;-)