Девіз на сьогодні: Найкращий результат дає в міру "неспланований" день!
Відлік почався близько 8:50 ранку, коли я, ще не розплющивши очі, зрозумів, що дивитись вчора кіно до 2-ої ночі було невеликою (кіно виявилось хорошим), але помилкою. Тим не менше, хвилин 10 "боротьби самим з собою" таки дали результати: я стояв біля ліжка, що вже було добре. На щастя, процес далі пішов швидко і дуже скоро я вже не думав "Хочу спати хоч убий!..", а спокійнесенько розпочав цей день.
Об 11:40 я уже ступав у справах по іншому берегу Дніпра на таких далеких Позняках, де пройшли ще годинки зо дві. Потім дорога назад... В сумі майже півтори години в метро це мабуть забагато для такого короткого проміжку часу, але його розбавило читання книги Джеймса Роллінса "Печера", яку я нещодавно розпочав (після Дена Брауна - саме воно!).
Вдома мене застало ще трохи роботи (якось дивно звучить...).
Обід був неперевершений, але після нього потягнуло спати... Чесно кажучи, я терпіти не можу спати вдень, тому згадати, що о 19:10 в Українсько-Японському Центрі буде проходити черговий показ фільму, було явним виграшем - вечірнє свіже повітря чудово позбавляє від будь-яких проявів сонливості!
Фільм сьогоднішній був про розвиток і корпоративну філософію компанії "Матсушіта Електрик", більш відомою як Panasonic. А представляв його сам директор українського офісу цієї компанії, пан Коджи Тераджима, на вигляд звичайнісінький постійно усміхнений японець, який говорив російською із сильним акцентом, хоча вітальні "Здоровенькі були!" в його виконанні були неперевершеними. Йому допомагала чарівна асистентка "Ірина-сан" (на фото сидить зліва знизу):
Розповідати можна довго, але що мене найбільше вразило, це те, що склалось враження, так би мовити, переконливої чесності цього японського сан'а. Не кожен директор, рекламуючи свою фірму і відповідаючи на запитання аудиторії, буде зізнаватися в явних промахах менеджменту і пробілах в маркетинговій стратегії, не кожен скаже, наприклад "Если честно, дизайн продуктов Panasonic и Sony таки уступает таковому от Samsung и LG...".
Коли під кінець заходу жінка з аудиторії після відповідей на свої питання подякувала пану Тераджима за чудову якість продуктів Panasonic, він, сміючись, відповів: "Спасибо, но это одна из наших главных проблем...". А так і є, коли вироби без ремонтів і казусів працюють по 15-20 років - це справді створює певні проблеми для виробника, бо нове просто не купують. Але може в цьому і криється справжній успіх цієї компанії?
Після знову українських "Дякую за увагу!" аудиторія вибухнула оплесками.
P.S. Сам того не хотів, але мій пост трохи нагадує приховану рекламу... А яка різниця?! Слава Богу цензури тут немає і пишу що хочу)))
P.P.S. А українки таки найкрасивіші! Принаймні двоє дівчат, що сидять напроти мене в "Челентано", зведуть з глузду кого завгодно... ;-)
Классс! Захопливо було читати;)
ВідповістиВидалитиПосле P.P.S началась другая история, но ее можно читать (слушать) только в присутствии взрослых и с 18 лет)))
ВідповістиВидалитиМакс, бери их, пока горяченькие))
ВідповістиВидалитиМені дуже сподобалося і навіть стало жаль, що не відвідала. Дякую, що ти поділився. Навіяло спогади про часи, коли всякі Делойти та КПМДЖі поселилися у нас в Могилянці і частенько читали лекції на теми міжнародних податків і прочєго :) Я чомусь сприймала інформацію про офшори та інші неправильні речі як "руководство к действию руководителя фирмы" - тому було цікаво слухати про схеми. Думаю, справжніх вони уникали, а нам скидали всякий треш, який уже не катить :) А може, й ні... :) То були чудові часи. І колись нам читав лекції Шеремета - чувак, що очолював бізнес-школу Моглянську, а зараз не наю :) Також було дуже-дуже цікаво :) Оцей Панасонік ніби з того ж ланцюжка :):):):):)
ВідповістиВидалитиСпочатку дуже нагадує щоденник. А що були за дівчата?)
ВідповістиВидалитиБули, а тепер нема
ВідповістиВидалити