Наглось второе счастье, или размер не имеет значение

Вечер... Проспект Победы... "Прокладка" между сидением и рулем пребывает в состоянии кайфующего анабиоза после двойной порции суши, поглощенных в гордом эгоистичном одиночестве. Целомудренно держусь среднего ряда... Вроде бы ничего интересного вокруг, но тут общий автотранспортный "феншуй" нарушает стритсракер (он же стритрейсер), а может, просто спешащий по важным делам добропорядочный гражданин на маленьком красном "хэтчбэке" (марку не рассмторел)... Казалось бы что здесь такого, но если бы не одно НО: Впереди джигита вдруг оказался вальяжный "бегемот" английской породы по кличке "Рейндж Ровер", который чинно и степенно рассекал тьму своим аристократичным "биксеноном"... И вот тут наш "карлуша" начинает с остервенением мигать дальним светом своих "глазенок" в корму британскому "Левиафану". Какая наглость! Как смел ты, о "Давид автопрома", потревожить размеренную поступь Голиафа?! И что мы видим? "Голиаф", со свойственной британцам чопорной неспешностью, и где-то даже налетом лени, смещает свое грузное тело в средний ряд и дает дорогу смельчаку...
Дорога-очень похожа на нашу и жизнь... На дороге, как и в жизни не должно быть месту нерешительности, страху, неуверенности, поспешности и в конце-концов глупости, ибо все это ведет на дороге к ДТП, а в жизни к ряду вполне обоснованных проблем... Вот так мы и попадаем каждый день в свои маленькие жизненно-дорожные ДТП, нарушая на каждом шагу "Правила Жизненного Движения"... А кто теперь поспорит, что наша жизнь не дорога? А дорогу осилит идущий, или перефразируя на современный мотив - едущий.

Таке нове дитинство

Це нам здається, що ми знаємо їх як себе, - скажу я вам. Чесно кажучи, до недавнього часу я оцінював сучасних дітей з призми свого власного дитинства, можна сказати - нашого з вами дитинства. А час пливе, все змінюється, а діти - тим паче. На перший погляд здавалось би все так само: бажання пізнавати світ, ігри, наслідування дорослих... Але, на мою думку, в останньому і криється справжня причина деяких разючих змін. Наш дорослий світ став настільки швидкоплинний, що і діти під це підлаштовуються, ніби це гра така - а вони в цьому справжні майстри!

Особливо яскраво я це став помічати останні пару місяців при безпосередніх контактах з дітьми під час навчання на вчителя в Технічній студії "Винахідник", центрі розвитку та навчання з конструкторами LEGO.
До речі, знайомтесь, моя перша група: Валерія, Міша, Саша, Олексій, Остап і Богдан:


У кожного з них своя власна думка, погляд на оточуючі речі, людей, ситуації. Мені навіть іноді здається, що ці та інші діти у свої 8-9 років вже в багато чому стають розумнішими за нас, більш підготовленими. А якими вони стануть коли досягнуть нашого віку?!

P.S. В будь-якому випадку найкращим лишається те, що діти лишаються дітьми в який би час не потрапили: такими ж безпосередніми, добрими, усміхненими особистостями, які в майбутнє дивляться з таким непорушним оптимізмом, якому можна тільки вчитись!

Одиночество в большом городе, или почему мы боимся друг друга

Как часто люди надевают маску? сколько раз в день вы надеваете на Богом и мамой с папой данное вам обличье эти социально-обусловленные лицемерные маски лжи и стереотипности? Хаха...Вы их не носите? Расскажите это лучше вашему начальнику, мужу, или любовнице(ку). Носят все. Уверен в этом. это также очевидно, как и самоудовлетворение у одиноких мужчин и женщин.Просто кто-то чаще это деалет, а кто-то реже...Я о масках...а вы о чем подумали? Фе, проказники.Интересно? Поговорим об одиночестве?) Нееет..не в сети..В жизни. Нашей суровой жизни...В сети мы не одиноки) Нет. В сети мы всего лишь разноплановая община мушек и мухов со всех частей света объединенные одним вселенским одиночеством. Но кто в этом признается? НИКТО. Наш век-век закомплексованных людей. Благодарите за это создателей Интернета...именно они породили целый сонм "интернет бойцов"-героев онлайн пространства и неудачников "оффлайн, утративших свое эго в дебрях сетевых коммуникаций. Это уже не "Человек разумный", а "Сетевой Эго-мастурбатор", ибо только в сети его эго может быть максимально успокоено и "сыто". Если в Библии "Святой Божий Дух" витал над водой, то теперь можно сказать, что Глобальная Лень-матушка и Пох...зм размахивают своими отвратными крылышками над людской массой. Попросту говоря всем все стало "западло и в облом". Лень становится национальной чертой и преподносится людям под соусом "оптимизации и целесообразности".
Лень и есть мать людского "Одиночества", а рядышком вертят мерзкими поросячьими рыльцами братик "Облом" и сестричка "Западло". Женщины говорят в один голос, что мужчины нынче перевелись..и знаете, я сними соглашусь. Стану на их сторону. В наш век мне женщин жаль больше всего. Они вынуждены мирится с ужасным положением вещей: Все больше мужчин и молодых людей предпочитают виртуальных женщин реальным...а почему? Да с ними проще..цветы дарить не надо...не надо ухаживать, говорить комплименты..просто любить... Всех самых доступных женщин Земли предоставит сам "Господин Интернет"-великий сутенер и сводник... Усилий минимум - главное мышь хорошая, желательно какой-нибудь "Джениус" и скорость скачивания высокая..а еще лучше "анлим"..Вот это мечта и прыщавого школьника и умудренного сединами профессора-холостяка. Я лично пришел к выводу что все информационное пространство, включая ине-т, ТВ, СМИ, МассМедиа работает против человека, загоняя его в пучину комплекса малозначимости и неполноценности. А такой человечик уже не будет сопротивляться-он для себя мертв и ничтожен, а значит не будет стремиться к покорению каких-либо высот..он будет считать себя не достойным..У него нет того, чтоб этого всего добиться-он уже труп для себя и общества. Особенно растлевающе действуют данные посылы на молодое поколение-надежду нации. Если его нейтрализовать морально, обезнадежить, дать понять, что выбора нет и не будет, что все предрешено, то получим в итоге обычного "Пассивного овоща", которому как известно все "Западло". Такой овощ замкнется в себе-его выбором станет "Одиночество" в Сети. Это может стать эпидемией, эпидемией одиночества, что приведет к пандемии и полной социальной, а потом физической импотенции. Делайте выбор, Господа!

Людская забитость, или синдром болезни "Затр...ли все"

Мне кажется, что мы живем в эпоху не какого-нибудь там "Водолея", или прочей мифическо-эпической чухни, а в самую настоящую эпоху тотального страха. По крайней мере отпечаток берцовых сапог сего монстра видется на доброй половине лиц прохожих обывателей... Особенно заметен синдром "аутизма", читай страха и закрытости, у женщин. Основные признаки по которым можно распознать испуганную и забитую овечку таковы: Бананы в ушах, отрешенный, какбы невидящий взгляд при широко открытых от внутреннего испуга глазах...глаза, как легкие, которым не хватает воздуха и которые хотят побольше его захватит чтоб закричать, или забиться в истеричном припадке на сером депрессивном городском асфальте.Эти глаза даже боятся закрыться-мозг взорвется от переизбытка негатива и им приходится быть постоянно широко открытыми, чтоб выветрилась вся окружающая грязь. Взгляд туннельный, направленный строго вперед по ходу движения. Шаг-обычно быстрый, темп рваный...спешит..летит..задевает сумочкой..стыдливо извиняется бормоча тихим голосом..опять чувствует себя жертвой собственной неловкости и неуклюжести..старается побыстрее скрыться с глаз, потом нервно прикуривает отойдя в сторонку, пугливо осматривая прохожих, бегающими как у кролика глазами-боится быть застигнутой врасплох кем-нибудь из знакомых..как в детстве боялась быть замеченной за изучением собственного тела мамой, или еще хуже братом-насмешником. Белки глаз красные от недосыпания и бдения за изучением институтской науки в последнюю ночь перед экзаменом..Макияжа минимум...мужчины у нее нет, а коллеги по работе-сплошь бабники, трусы, или законченные идиоты, которые кроме сальностей и липкого похотливого взгляда ни на что не способны.
Хочется подойти к такой и, отведя ее в сторонку, сказать ей, что на самом деле она прекрасна..она лучшая часть человечества...она та, без которой не было б ничего..она та, ради которой вызывали на дуэль и ради которой повеса и хулиган Есенин совершал сумасбродные поступки, она та, ради которой Пушкин погиб на дуэли и началась Троянская война....она та, ради которой построены все спорт залы на Земле и выращиваются самые красивые цветы...Все во имя ее..И имя ее-ЖЕНЩИНА

Новый Год и некоторые размышления на зимнюю тему

Не не..я патриот нашего вечно бородатого и красноносого Деда Мороза)) Санта Клаус-для буржуев, которые хрустят рябчиками, запивая это безобразие шампанским с ананасами. Я за прагматизм - мандаринки под ёлкой из шашлычной Грузии... Зима должна быть такая же холодная, как кожа фригидной испанки... холода не для меня. Да и резину для коня можно не менять..Надеюсь, "День Жестянщика" еще не скоро... Дорогой Дедушка Мороз, не бухай сильно, пожалуйста, ты нам нужен без цирроза печени, перегара на лестничной клетке возле лифта, и с мешком всяких "радостей" за могучими вековыми плечами, на который ложится груз всяких бредовых "хотений и вожделений" половины взрослого неадекватного населения планеты Земля. Отпускай внучку Снегурочку на дискотеки-ей уже можно всё... Санта Клаус уже в курсе (старый развратник и прощелыга). Кокаин необходим ей как снег эскимосам, ибо его отсутствие заставляет ее плакать, капризничать и убегать из дому в компанию Снежной Королевы-той еще "роковой женщины", соблазнительницы юных "Каев" и вечной соперницы златокудрой скандинавки Герды. Не зря мужики, видно, западают на королев, хоть и снежных)) Молодых тянет к опытным-тут все ясно... и Ганс Христиан Андерсен не зря свел юного, еще не познавшего женщину, Кая и уже умудренную жизненным и не только им опытом "Королеву". Да и что ему могла бы дать Герда, кроме постоянных нравоучений и запретов? НИЧЕГО. А тут его похищает зрелая и красивая женщина да и еще одиноко коротающая свою "Вечность" в обществе глупых пингвинов и полярных мишек в роскошном ледяном особняке. Как тут кудрявому отроку не возрадоваться всеми фибрами датской нордической души? Уверен, что это одна из его сокровенных новогодних фантазий. Вывод напрашивается сам: любая сказка не такая уж и детская как кажется на первый взгляд, особенно, датская))))
Поэтому, дорогой дедуля, береги внучку от пагубного влияния "Снежной Королевы". Тандем 2 "холодных женщин" ни к чему хорошему не приведет)

Такий різний день...

Здавалось би звичайнісінький собі день, але чомусь захотілось про нього розповісти :)

Девіз на сьогодні: Найкращий результат дає в міру "неспланований" день!

Відлік почався близько 8:50 ранку, коли я, ще не розплющивши очі, зрозумів, що дивитись вчора кіно до 2-ої ночі було невеликою (кіно виявилось хорошим), але помилкою. Тим не менше, хвилин 10 "боротьби самим з собою" таки дали результати: я стояв біля ліжка, що вже було добре. На щастя, процес далі пішов швидко і дуже скоро я вже не думав "Хочу спати хоч убий!..", а спокійнесенько розпочав цей день.

Перша лекція з психоаналізу

Щось у авторки психоаналітичних переказів життя часто стрибає догори ногами, через голову та взагалі поводить себе безкультурно-скажено. Попри це авторка і життя загалом задоволені одна одним та чудово співіснують. Отож пробачте їм цей допис, що мав народитися тижні тому :) Вітайте переношене дитятко:

Зустріч відбулася давно-давно, ще осінню, у ПХ. Зібралося багацько. Double Max, Mari, Astat, Elite та… Jasata. Не забули нікого? У цей час коти блукали кривими ріжними доріжками, а люди Т. святкували визначні родинні події :).

Maxvell притяг планшет (низький уклін). Були слайди на планшеті, смайлики у душі та розповідь про те, як в історію людства увійшов психоаналіз. А отже, казалося переважно про Фройда.

Граємо в "Ерудит"!

На доказ того, що наші учасники - це не лише всюдисущі "сови", а і "жайворонки", чергова зустріч Game Leaders Club була призначена на досить ранній як для суботи час - 11:00. Хоча не все сталося, як гадалося, але до полудня в "Челентано" на Вишгородській таки прийшли всі "учасники експерименту", а саме Maxvell, Max, Mariquita та Jasata.


За ароматним чаєм і фірмовими млинцями нас сьогодні чекала гра "Ерудит", також відома як Scrubble.

Дзюдо та посиденьки в "Домашній кухні"

Я був надзвичайно радий отримати запрошення на Перший фестиваль єдиноборств НТУУ "КПІ". Не в останню чергу із-за того, що це була можливість відвідати такий колись добре знайомий корпус ФП КПІ, а тепер згадуваний з деякою навіть ностальгією.


Але найголовнішим було те, що у Фестивалі з дзюдо брав участь ніхто інший, як Максим Уханов. Крім мене підтримати Макса прийшли ще Jasata, Elite, Mariquita та Ollegator. Отже, основні моменти того дня...

Вельми непогані баталії

Спогади про 27 листопада 2011 року 14:00 «ПХ» на Великій Васильківській.
Оце я зараз сіла і думаю написати про нашу зустріч у військових нотках, але який з мене військовий, хоча як казати))). Не маю бажання стенографувати, а скоріше буду слайдувати. Нас зібралося немаличенько (у мене таке слово є))):
Maxvell, Мах, Elite, Jasata, Taniell, Mariquita, Astat, і Cheshire.

Хочу поділитися своїми спалахами спогадів:

Перший урок з масажу

У вівторок Game Leaders Club зібрався на перший у своїй історії урок з масажу та просто в гості до Макса Уханова.

Невеличкою компанією ми завітали до тихого приємного гуртожитку. Житло Макса перевершило очікування: хлопці зруйнували стереотипи нечепур. Кімната дуже охайна та затишна, посеред неї і влігся наш напівголий любий господар. Роль викладача грала я, а учня – Максим Савченко. Світлини та відео готував Ігорчик.

Як КПІ-шник святкував день ФЕН в Могилянці... ;-)

Минула п'ятниця видалась справді особливою. А саме тим, що друга половина дня пройшла під знаком святкування десятої річниці Факультету Економічних Наук НаУКМА, скорочено ФЕН. Абревіатура недаремно асоціюється з чимось дуже знайомим, але про це трохи далі.

Привід сказати добрі слова

Дорогі друзі дякую Вам!

Настільна гра Dixit. Перший досвід!

Мабуть завжди, тільки-но відкриваючи коробку з новою настольною грою, ми із приємним тремтінням в душі очікуємо на перші враження! Що ж там всередині криється?!
Цього разу на черговій зустрічі, яка відбулась цієї неділі, учасники нашого Клубу, знайомлячись із ще одною настольною грою "Dixit", отримали враження, які справді перевершили навіть найкращі очікування!

Серія документальних фільмів про Японію

Запрошуємо на перегляд серії документальних фільмів, які висвітлюють багатющі японські традиції в культурі, бізнесі, архітектурі, монументальному будівництві храмів, фортець, парків...

Фотозвіт з Дня народження пана Семена

Нещодавно в нашій дружній компанії пройшло святкування Дня народження одного із співзасновків "Game Leaders Club", а саме Семена Андросова! Ось і ще один рік додався до його "послужного списку"! Таким чином приєднаємось же ми до всіх привітань і побажаємо пану Семену успіхів у всіх починаннях та здійснення найзаповітніших мрій!

Не обійдемось ми і без невеликої підбірки фото (вони клікабельні!) для фіксації такої важливої події!

Отже, все розпочалось із грандіозної баталії в боулінг (по-нашому "Кеглі!"), такої драйвової, що ледь не з кожним відбувався майже буквальний вихід з тіла:

Фото та відеозвіт по грі "Цитаделі" від 06.11.2011

Відбулась наша чергова запланована зустріч, цього разу присвячена неперевершеній рольовій грі "Цитаделі".
Спочатку давайте трохи про підготовку. Щоби взяти участь і помірятись силами з супротивниками, бажаючим необхідно було виконати одну просту умову - розгадати не зовсім простий кросворд:

Чемпіонати з "ЦИТАДЕЛІ"

Гра «Цитаделі» (Citadels) - це шедевр світу настільних ігор. Створив її відомий автор настільних ігор Бруно Фаідутті (Bruno Faidutti). Гра входить в ТОП-100 кращих ігор по рейтингу відомого сайту BoardGameGeek.

У грі "Цитаделі" вам випадає тяжка доля володаря, який намагається відбудувати своє місто раніше, ніж це зроблять заздрісні сусіди. Потрібно забудовувати нові квартали, здійснюючи золоті внески з розумом та обережністю: чим престижніше квартал, тим більше коштів необхідно на його будівництво. Та містами править не золото, ними правлять вельможі. Кожен тур ви таємно від суперників обираєте для себе роль за смаком. Сьогодні ви Єпископ і дбаєте про справи церковні, а завтра втілюєте замах на суперників в образі Вбивці... "Цитаделі" занурять вас у світ інтриг, дипломатії та містобудування!

Астрономічні вечори - досяжна неосяжність!

Що таїть в собі Всесвіт? Скільки років нашому Сонцю? Яка найяскравіша зірка на небосхилі? Чи може бути життя на інших планетах? Як же цікаво хоч краєм ока поглянути на загадкові супутники Юпітера, численні місячні кратери, таємничі кільця Сатурна!.. Ви теж думали про щось подібне? Хороша новина – Ви не самі!


Астрономічні вечори – місце зустрічі справжніх любителів неба!

Цитаделі

Орієнтовно неділя - хто коли може

Тая - Орієнтовно на неділю після 5ї, ок?
Ігор - не раніше 14,00