Отож почалося все на Софіївській площі 4 квітня. І я з однокурсниками, й Ігор з компанією прийшли завчасно і без тисняви. Дівчатка добігали у середині вистави та не потрапили на площу: уже на середині Михайлівської, що сполучає Майдан з Софіївською, було забагато людей. У моєму осередку було спокійно і відносно вільно, як для вуличного дійства.
Біля дзвіниці собору височіло щось велике на кшталт підйомного крану, з якого звисав гак. На цей велетенський гак було начеплено металеву конструкцію, а навколо неї розпорошилося кілька споруд поменше.
Хотіла знайти Ігоря, та вирішила, що це небезпечно – ще загублюся. Потім так і сталося. Тож дивилися шоу окремо, кожен у своїй компанії )))) На щастя, хлопці-однокурсники височенькі: помахали руками в повітрі, і я їх знайшла.