Шахові баталії, або час, коли навіть чай ледь гріє мозок!

"Шахи - це гра для професіоналів", - скаже дехто.
"Так", - відповімо ми, - "Але якщо ви збираєтесь стати гросмейстером".
В решті випадків це чудова гра для всіх, навчитись якої може кожен.

Тому нещодавно у душах кількох членів Game Leaders Club визріла думка - а чому б не провести зустріч саме на цю тему? При обговореннях з рештою членів GLC виявилось, що грати в шахи майже всі-то вміють, проте остання партія у кожного була ой як давно!.. Ситуацію терміново потрібно було виправляти, результатом чого і стала ця стаття.


Як видно з фотографії вище, зібрались ми у підходящому по декору місці, який чудово пасував двом шаховим дошкам, на яких і відбулись запеклі баталії.

До слова, пані Таніель принесла набір, де в якості шахових фігур були зовсім не звичні нам особи королівської крові, башти, офіцери. Замість цього на дошці розігрався справжній сюжет із життя українського села, де діючими особами були такі собі дві великі "Кайдашеві сім'ї" - господарі з їхніми войовничими Марусями-дружинами, синами Карпом та Лавріном, парою коней та всім реманентом. Особливою окрасою набору, як на мене, є справжній український тин (в ролі башт, звичайно).

Було зіграно дві партії: Астат проти Максвела (1:0) та Марікіта проти Таніель (1:0).
Ну і, звичайно, не обійшлося без безстрашного та неупередженого судді - пана Еліта.




P.S. Все б чудово, але холод-зараза... нас таки добив. На щастя, після шахових партій вільний столик на більш теплому другому поверсі "ПХ" таки знайшовся, і ми перебрались туди грітись. Хто - чаєм, а хто - головоломкою пана Астата, паралельно тягнучи по питанню з "мішечка", яких там, до речі, ще вдосталь ;-)